ПОЗБАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОЗБА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. позба́вляться; док.
1. Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного; позбуватися. — Треба одного: Мірошниченка позбавитись (Стельмах, II, 1962, 11); Пригадається тобі якийсь жагливий мотив — і носиш, і несеш його з собою, і не годен відкинути, позбавитися (Хотк., II, 1966, 311).
2. рідко. Утрачати що-небуць, залишатися без чогось. Я відчував, що позбавляюсь сил (Досв., Вибр., 1959, 183); Перший полковник пішов командувати армією, позбавившися чину (Ю. Янов., І, 1958, 202).
3. тільки недок. Пас. до позбавля́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 803.