ПОЗБИВА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Збитися докупи (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). За роки війни стійбище розруйнувалося, перетворилося в пустирище.., тільки й зосталися купи глини та рештки плетених загорож, під якими позбивалися, тулячись один до одного, Яреськові однополчани (Гончар, II, 1959, 420); Дружина землякова.. помогла Насті змить голову, бо коси в неї аж позбивалися (М. Ол., Чуєш.., 1959, 10).
◊ З ніг позбива́тися — дуже втомитися (про всіх або багатьох). Просто всі службовці з ніг позбивались. А він ходить та підганяє (Еллан, II, 1958, 19); Позбива́тися в ку́пку (в ку́пки) див. ку́пка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 804.