ПОЗБИРА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Зійтися, з’їхатися, злетітися і т. ін. в одно місце, докупи (про всіх або багатьох). Позбиралися докупи Танцювать не баби — ступи (Гл., Вибр., 1951, 220); — Уляно, чого там люди позбиралися?.. Може, щось треба їм? (Стельмах, І, 1962, 106); У сільській бібліотеці позбирались читачі (Шпорта, Твої літа, 1950, 54); // у що. Сходячись, з’їжджаючись, злітаючись і т. ін. докупи, розташуватися, згрупуватися якимсь способом (про всіх або багатьох). Люди, покидавши худобу і позбиравшись у невеличкі гурточки, вели повільні, нудні розмови.., аби не проспати черги (Тют., Вир, 1964, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 804.