ПОЗБІГА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Збігтися з різних місць в одно (про всіх або багатьох). — Води, води!.. — кричала перелякана мати. На цей крик позбігалися зі всіх сторін слуги (Кобр., Вибр., 1954, 88); В усіх дворах заворушились люди і позбігались до воріт (Н.-Лев., II, 1956, 30); Позбігались кури.., Обступили свого шаха, Великого падишаха [півня] (Нех., Казки.., 1958, 26); — Хлопці, як дізнаються про тебе, всі до одного позбігаються на наш куток… (Л. Янов., І, 1959, 144).
2. Зменшитися в розмірі від перебування у воді (про одяг, тканини, нитки і т. ін.). Данько одразу відчув, що.. штаненята на ньому куці, бо полотно позбігалося від дощів (Гончар, Таврія, 1952, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 805.