ПОЗВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Зв’язати, з’єднавши докупи за допомогою мотузка, ланцюга все або багато чого-небудь, у багатьох місцях, усіх або багатьох. Якийсь чоловік.. щосили квапиться позв’язувати всіх коней за шиї (Фр., VIII, 1952, 273); // Зібрати, ув’язати у вузол, пакунок усе або багато чого-небудь. Так-сяк дотяглася вона туди [до річки], пополоскала, позв’язувала [сорочки] і стала п’ястися на гору (Л. Янов., І, 1959, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 808.