ПОЗВИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Скрутитися, закрутитися в клубок, кільце і т. ін. (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох; у багатьох місцях). Яга, під пелену підкравшись, Гадюкой [гадюкою] в серце поповзла, По всіх куточках позвивавшись, В Аматі рай собі найшла (Котл., І, 1952, 177); Старшенькі хлопці залізли в бузину, позвивалися в клубочки, як їжаки (Март., Тв., 1954, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 806.