ПОЗВІ́ЮВАТИ, ює, док., перех. Звіяти все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях; // безос. Із шпилів сніг позвіювало так, що гола земля (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 807.