ПОЗГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Зігнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.
2. Нагнути, вигнути (шиї, спини і т. ін.) (про всіх або багатьох). Коні бігли, неначе поносили, порозкидавши голови на обидва боки й позгинавши дугами шиї (Н.-Лев., І, 1956, 571); Важко опустились лелеки на лужок коло річки.. і позгинали довгі шиї в задумі (Козл., Весн. шум, 1952, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 808.