ПОЗДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Здійняти вгору все або багато чого-небудь. Над усім над оцим [ярмарком] голоблі, голоблі, голоблі… То вози поздіймали голоблі догори (Вишня, І, 1956, 43).
2. Дістати, забрати зверху або з поверхні чогось усе або багато чого-небудь, що там стоїть, лежить, висить і т. ін. Вона викреслила з числа тем щоденної розмови Петербург, академію, поздіймала з стінок свої малюнки, подарувала мольберт якомусь гімназистові (Л. Янов., І, 1959, 378); Просто перед ним у долині.. стояли в ряд новенькі грузовики. З них уже поздіймали брезенти (Кучер, Чорноморці, 1956, 210).
3. Скинути з себе чи з когось усе або багато чого-небудь, що надіте, пов’язане і т. ін. Я й не зчулася, як уже біля його на лавці сиділа, як він мої перстні поздіймав, собі на руки понадівав… (Мирний, І, 1954, 80); Настя поздіймала з голови стрічки та квітки і сховала в скриню (Н.-Лев., VI, 1966, 310).
Поздійма́ти шапки́ (брилі́ і т. ін.) — те саме, що Здійня́ти ша́пку (бриля́ і т. ін.) (про всіх або багатьох) (див. здійма́ти). Секретар Чижик.. увійшов у двір.. Люди поздіймали шапки (Мирний, II, 1954, 151); — Чого вам треба? — спитав у бурлак Бродовський. Всі робітники поздіймали перед ним шапки (Н.-Лев., II, 1956, 207); Всі, хто стояв на палубі, поздіймали пілотки, безкозирки, картузи (Кучер, Чорноморці, 1956, 540).
4. Зітнути, зрізати все або багато чого-небудь. Шапку Бух Копитович надів, а богатирям загадав, щоб вони голови тим ведмедям поздіймали (Укр.. казки, легенди.., 1957, 166).
◊ Поздійма́ти го́лови кому — те саме, що Зня́ти го́лову (всім або багатьом) (див. зніма́ти).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 809.