ПО́ЗИРК, у, ч., діал. Погляд. — Уся вона, кождий її рух, кожда рисочка, кожде слово, кождий позирк її очей — усе в неї було таке, що я від першої хвилі забув себе (Фр., IV, 1950, 285); Зовсім призвичаївшись, одним позирком охопила [Надійка] всю перспективу цеху (Коз., Листи.., 1967, 127).
◊ За пе́ршим по́зирком — одразу. Пізнав [Зам’ятальський] мене за першим позирком і простягнув мені руку (Фр., III, 1950, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 814.