ПОЗИЧА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто бере у кого-небудь щось у позику. За договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші чи .. речі (Цив. кодекс УРСР, 1950, 38); — Легко живеться таким позичальникам, як голові в «Маяку» [що все позичає в сусідів] (Коп., Земля.., 1957, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 815.