ПОЗИЧКОДА́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто дає кому-небудь щось у позичку. За договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші чи.. речі (Цив. кодекс УРСР, 1950, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 816.