ПОЗЛА́ЗИТИСЯ, иться, имося, итеся, док. Злізтися в одне місце (про всіх або багатьох комах, тварин); // розм. Повільно, поступово зійтися, з’їхатися і т. ін. куди-небудь (про людей). Не пройде години, як знову дітвора позлазиться до купки, знову заводить нові іграшки (Мирний, IV, 1955, 71); — Краще б відпочила яку часинку, поки не позлазяться твої (Стельмах, І, 1962, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 818.