ПОЗЛУЧА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Злучитися, з’єднатися (про всіх або багатьох). Позлучалися дівчата знову у таночок (Кост., І, 1967, 78); — І хто то випустив телята з хліва? Ой лишечко! Ще позлучаються з коровами та виссуть їх! — крикнув о. Артемій (Н.-Лев., IV, 1956, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 820.