ПОЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок; ПОЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чи́ш, док., перех.
1. Значи́ти, мітити що-небудь якимсь чином. Сапери групами снують по всій висоті.. з довгими міношукачами в руках. Позначають мінні поля, прокладають проходи бійцям (Гончар, III, 1959, 61); — Оддай мені яйця, злодійко!.. — Це моя курка нанесла.. — А хіба ж твоя курка їх позначила, чи що? (Н.-Лев., II, 1956, 360); Доки він позначає на карті окопи, я йду вперед (Донч., Перемога.., 1949, 31); Глибини озер позначають цифрами в метрах (Фіз. геогр., 5, 1956, 53); Позначила [Галочка] всі свої речі, а на хусточках вишила навіть квіти (Ів., Таємниця, 1959, 40); // Показувати на кого-, що-небудь. [Один лицар:] Ми просимо, щоб ви сами сказали, Хто має вам служить в которім танці.. [Анна:] Я вас, панове, позначу рукою, хай всяк свою чергу запам’ятає (Л. Укр., III, 1952, 352); // Називати, вказувати що-небудь. Позначати індекс поштового відділення; // Давати чому-небудь якесь умовне вираження. Позначити невідоме іксом; // рідко. Заздалегідь призначати що-небудь. Товариш, бачте, позначив йому під містом, де зобачитись, та він.. не знайшов (Вовчок, І, 1955, 319); // перен. Наділяти якими-небудь відмітними ознаками, рисами і т. ін. Невірно думати, що сама лише природа — спокійна й байдужа — могла б позначити Туманяна своєю печаттю, з якою б йому легко було прийти до самосвідомості (Тич., III, 1957, 85); // перен., рідко. Намічати, робити відомим. — Про це ще поговорим, Ще поміркуємо. Як з міста поверну.., Усе вам розкажу і позначу шляхи вам (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 132).
2. Указувати на розташування, місцезнаходження чого-небудь. Далеко в морі горіли червоні й зелені вогні. Вони позначали вхід до порту (Собко, Скеля.., 1961, 37); — Тільки кості ваші, випалені сонцем, обвіяні вітрами, позначать пройдену вами страшну путь!.. (Кол., Терен.., 1959, 282); // Служити знаком, який виділяє що-небудь. Міст війна порвала динамітом. Немов хребтом, надвоє перебитим, він боротьби позначує рубіж (Гонч., Вибр., 1959, 199); // перен. Означати, засвідчувати що-небудь; знаменувати. 1912-1914 роки позначили собою початок нового грандіозного революційного піднесення в Росії (Ленін, 26, 1972, 312).
3. Робити доступним зорові, помітним, видимим. Світло хистко позначало тіні на округлій лисині (Ільч., Серце жде, 1939, 5).
4. Служити відмітною, характерною ознакою, бути відмітною, характерною особливістю кого-, чого-небудь. На шляхах соціалістичного реалізму українська радянська поезія виробила і ту виразну окресленість національного художнього обличчя, яка позначає її в наш час (Про багатство л-ри, 1959, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 822.