ПОЗНИКА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Зникнути (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Небезпечним.. став зараз Сиваш, коли броди позникали під водою (Гончар, II, 1959, 428); Старшокласники, хлопці й дівчата, розбрелись, позникали в зелених виноградних хащах (Гончар, Тронка, 1963, 5.0).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 823.