ПОЗНІМА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Знятися з якого-небудь місця, вирушивши кудись (про всіх або багатьох людей). В дивізію приїхали вночі. Власне, не в дивізію, а в те містечко з темними готичними шпилями, де вона стояла напередодні. Зараз її вже тут не було. Навіть тили познімались і виїхали вперед (Гончар, III, 1959, 181); // тільки 3 ос. Піднявшись у повітря, покинути яке-небудь місце (про птахів, а також літальні апарати). Хитнулись од вибухів гори, З вершин познімались орли… (Нагн., Вибр., 1957,375).
2. Сфотографуватися (про всіх або багатьох).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 824.