ПОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Зорати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.
ПОЗОРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Зорювати якийсь час. Певне, їм [бійцям] теж хотілося хоч трохи поніжитися, позорювати, але не можна — була команда… (Руд., Вітер… 1958, 88); — А тепер, сину, скачи на хутір і чекай там моїх наказів. Вранці, думаю, почнеться.. Скачи, Марку. До світанку позорюй ще… (Рибак, Дніпро, 1953, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 826.