ПОЗОСТАВА́ТИСЯ, а́ється, аємо́ся, аєте́ся і рідше ПОЗОСТА́ТИСЯ, а́неться, а́немося, а́нетеся і рідко ПОЗОСТАВА́ТИ, ає́, аємо́, аєте́, док.
1. Залишитися де-небудь, не покинути якогось місця (про всіх або багатьох). Рушили [бурлаки] в далеку дорогу. Тільки позоставались ті, що поженились вдруге при живих жінках (Н.-Лев., II, 1956, 254); — Іди собі. А ми позостанемось (Загреб., Диво, 1968, 165); // Відстати, відірватися від кого-, чого-небудь, що рухається (про все або багато чогось, усіх або багатьох). Аж от шлях самий — далеченько селитьби й сади позоставалися… (Вовчок,І, 1955, 335).
2. Зберегти попередній стан (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Хазяйка не дала мені з старим добре й розговоритися — принесла чашки і знов заторохтіла: .. які панночки повиходили заміж, які ще позоставались (Стор., І, 1957, 81); — Не ростуть чогось мої діти.. От і ці двойко, позоставались живі… чогось вже мізерніють, кривляться… (Н.-Лев., І, 1956, 120); Невже ж погнуться козаки, Які в живих позаставали? (Рильський, Україна, 1938, 21).
3. Продовжити існування, зберегтися, не зникнути (про все або багато чого-небудь). Лише на верхів’ях, на самих тоненьких гілочках подекуди позоставались самотні листочки і тріпочуться, і тремтять (Хотк., І, 1966, 35); Усе славне, світовеє Розлетиться й пропаде, Тільки чистеє, святеє Позостанеться навік (Кост., І, 1967, 90); Все, що вляглося за зиму,.. з величезними крижаними хрестами, що всюди позоставалися на річці після водохрещі, з незграбними сніговими бабами.., — все це.. стрімголов неслося до весняних просторів Дніпра (Гончар, II, 1959, 202); // Виявитися, залишитися після використання, вжитку і т. ін. [Xимка:] Я, тіточко, качку спекла, закуски, що позоставались тоді, як у панича були гості, — припасла… (Мирний, V, 1955, 223); // від кого — чого, по кому — чому. Зберегтися як слід, залишок чогось, що зникло, минуло, або після відходу, смерті кого-небудь (про все або багато чогось). Недалечко.. збудована нова мурована церква.., оточена оградою з каменю, що позостався од старої будови (Стор., І, 1957, 257); — Як пішли пересельці на Амур, дак позоставалися від їх наділи (Гр., II, 1963, 316); Від великих снігових заметів позоставалися тільки маленькі брудні горбочки (Сміл., Сашко, 1954, 24).
4. Опинитися в якому-небудь стані, становищі, стати ким-, чим-небудь або яким-небудь (про всіх або багатьох). Діти позоставалися сиротами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 826.