ПОЗРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Зрушити все або багато чого-небудь. Весняна тривога почувалася і в кімнаті — наче хтось вийшов з неї швидко, позрушував із місць стільці й меблю, поспішав, бо надворі — весна (Ю. Янов., І, 1958, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 828.