ПОЗЧІ́ПЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позчі́плювати і позчі́плюватися. Пригадались їй якісь садки, розкішні, доріжки поміж деревом, ніби жовто помальовані, дерево, позчіплюване гіллям, мов стеля (Н.-Лев., І, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 829.