ПОЗШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Зшити, з’єднати, шиючи (все або багато чого-небудь, у багатьох місцях). Я.. доношувала тільки дядинине рам’я!.. Я, бувало, й тому рада.. Та виберу вільну часину, позшиваю, та й пошию або керсетку, або спідницю (Мирний, І, 1954, 72).
2. рідко. Виготовити що-небудь, зшиваючи докупи шматки, клапті і т. ін. [Водяник:] Та поправ латаття, щоб рівненько розстелялось, та килим з ряски позшивай гарненько (Л. Укр., III, 1952, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 829.