ПОЗІВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. позіва́ти і звуки, утворювані цією дією. В комірці, що служила їм [робітникам] спальнею, зчинилася метушня, почулися заспані голоси, гуркіт стільців, протяглі позівання, плюскіт води (Фр., III, 1950, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 816.