ПОЗІХА́ТИСЯ, а́ється, недок., безос., розм. Про позив до позіхання, позіху. — Позіхається, а не спиться (Мирний, IV, 1955, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 817.