ПОКАДИ́ТИ, каджу́, ка́диш, док., перех. і неперех. Кадити (у 1 знач.) якийсь час. Потім Палланта покадили,.. Під балдахіном положили, Еней тут убивавсь без мір (Котл., І, 1952, 269); Піп покадить їй [Лукії] ладаном, а потім усі розійдуться (Донч., III, 1956, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 9.