ПОКАЗО́ВИЙ, а, е.
1. Який дає уявлення про що-небудь, дає підстави для висновків; характерний, типовий. Показовим є те, що навіть у найтяжчі роки Великої Вітчизняної війни радянська фольклористика одержувала від партії і уряду всіляку допомогу і підтримку (Рильський, III, 1956, 148); Факт вельми показовий і красномовний: чудова пісня великого українського Кобзаря прийшла вперше до білоруського гусляра Янки Купали з рідних фольклорних джерел (Рад. літ-во, 5, 1958, 53).
2. Влаштований для загального ознайомлення; прилюдний. Показовий суд відбувся в клубі. Людей набилося повно (Ткач, Плем’я.., 1961, 242).
3. Який є взірцем для інших; зразковий. Наша Кошманівка — одне з шістнадцяти експериментально-показових сіл, які будуть перебудовуватись за спеціальними проектами (Хлібороб Укр., 4, 1966, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 10.