ПОКАМ’ЯНІ́ТИ і рідше ПОКАМЕНІ́ТИ, і́є, і́ємо, і́єте, недок. Закам’яніти (про все або багато чого-небудь, всіх або багатьох). [Річард:] Тут сонце стрелило промінням гострим і вмить русалки всі покам’яніли, бо їм невільно глянути на сонце (Л. Укр., III, 1952, 21); Впала залізна тиша… Все поніміло, покам’яніло… (Вас., II, 1959, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 15.