ПОКИПІ́ТИ, пи́ть; мн. покипля́ть; док.
1. Кипіти якийсь час.
2. діал. Посохнути від сильної спеки (про злаки). Вівси так і покипіли (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 23.