ПОКЛИ́КАТИСЯ див. поклика́тися.
ПОКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОКЛИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док. Вказувати на кого-, що-небудь для підтвердження або виправдання чогось; наводити що-небудь як доказ; посилатися. Треба.. звернутися.. до експерта Антона Петровича Ейсмонда, покликаючись на мою рекомендацію (Коцюб., III, 1956, 126); Я покликався на дурних свідків, що замість очистити мене, заплутали мене ще в дві інші паскудні справи (Фр., VI, 1951, 188); Ще до вечері відкланявся й Степовик, покликавшись на якусь негайну роботу (Крот., Сини.., 1948, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 31.