ПОКО́ВКА, и, ж., спец. Заготовка, признач. для кування, або металевий виріб, одержаний в результаті кування. На завод майбутня машина прибуває у вигляді поковок сталі, листів прокату, листів слюди (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 164); Це не жарти — робити поковку із злитка в двісті тридцять тонн! (Собко, Біле полум’я, 1952, 221); Сам [гетьман] випробував засуви і залізну поковку на дубових дверях (Ле, Наливайко, 1957, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 33.