ПОКОЙО́ВИЙ, а, е, заст. Стос. до покі́й 1. Запитання .. ошелешило солдата, покойового слугу (Ле, В снопі.., 1960, 199); // у знач. ім. покойо́вий, вого, ч. Лакей; // у знач. ім. покойо́ва, вої, ж. Те саме, що покої́вка. Покойова Хвенька хвалилася, що бариня дуже гнівалася (Мирний, IV, 1955, 236).
Покойо́ва ді́вчина (па́нна) — те саме, що покої́вка. Покойова дівчина ходила чисто вбрана (Н.-Лев., І, 1956, 251); Вона вже панна покойова, Уже Марисею зовуть, А не Мариною! (Шевч., II, 1963, 115); Покойо́ва па́ні — жінка, яка веде чиєсь господарство; економка. Ксьондз і пані покойова.. поспішають, На відході до покою Слугу закликають (Рудан., Тв., 1959, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 34.