ПОКОКЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Кокетувати якийсь час. Думав, що Ольга пококетує з ним, поводить за носа, та й по всьому (Кол., Терен.., 1959, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 34.