ПОКОЛИСА́ТИ, поколишу́, поколи́шеш і рідко поколиса́ю, поколиса́єш, док., перех. Колисати якийсь час. Він узяв рибу на руки, як дитину, і поколисав її, бажаючи зміркувати її вагу (Фр., IV, 1950, 429); — Мені ж ось інколи, душі козацькій, дитя поколисати хочеться: але ж ні жінки, ні дитинки, — і я стинаю голови врагам… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 34.