ПОКОЛИХА́ТИСЯ, поколишу́ся, поколи́шешся і рідко поколиха́юся, поколиха́єшся, док.
1. Колихатися якийсь час. [Мавка:] Твоя сопілка має кращу мову. Заграй мені, а я поколишуся (Л. Укр., III, 1952, 201).
2. Втратити рівновагу, захитатися. Розсердився [Юпітер] і розкричався, Аж цілий світ поколихався (Котл., І, 1952, 79).
3. розм. Піти, похитуючись. Микита махнув досадно рукою на вози й… поколихався до груші (Козл., Пов. і опов., 1949, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 35.