ПОКОЛИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до поколиха́тися. У ту саму хвилину наполовину опущена над дверима важка портьєра поколихнулася (Л. Янов., І, 1959, 117); Тьохнув [соловей] раз — поколихнулись у саду гілки, Вдруге тьохнув — затріщали тут і там бруньки (Вирган, В розп. літа, 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 35.