ПОКО́НАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до покона́ти 2. Серцем відчували [в’язні], що фашисти будуть поконані, вірилося тільки в це, жилося тільки цією надією (Загреб., Диво, 1968, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 36.