ПОКОПИРСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Копирсатися якийсь час. Василь зупинився. Директор кинув на важелі одну [телефонну] трубку, другу, покопирсався в купах паперів, розкиданих по столу, видобув Василеву папочку (Загреб., Спека, 1961, 205); Приїхав механік, покопирсався у тракторі.., поїхав (Колг. Укр., 4, 1956, 21).
◊ Покопирса́тися в душі́ чиїй (у се́рці чиєму) — втручаючись у чиїсь особисті справи, виявити надмірний інтерес до внутрішнього світу, до інтимних переживань і т. ін. [Лучицька(ніяково):] Всякому до мене діло, всяк хоче покопирсатися в чужому серці… (Стар., Вибр., 1959, 417); Він покликав цього хлопчину, щоб трохи покопирсатися в його душі наодинці (Кол., Терен.., 1959, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 37.