ПОКОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. поко́рмлять; док., перех., розм. Те саме, що погодува́ти. — Я собаки покормлю, Покормивши, зажену (Чуб., V, 1874, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 38.