ПОКОРО́БЛЕНИЙ, а, е. Який покоробився. Бійці шарудять покоробленими чобітьми (Гончар, III, 1959, 168); Головне — знайти серед рівних і гладеньких плиток покороблені, з тріщинами, тобто браковані (Рад. Укр., 24. VI 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 38.