ПОКО́ШЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покоси́ти1 2, 3. Коли покошене сіно лежить у скиртах і припиняється робота на широких гірських луках, тоді алтайці святкують (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 288); Кубинські повстанці, висадившись із «Гранми», потрапили в засідку.. і були покошені кулеметним вогнем (Павл., Пальм. віть, 1962, 97); // поко́шено, безос. присудк. сл. На всіх долинках покошено сіно (Фр., IV, 1950, 387); Проса покошено. Спустіло тихе поле (Рильський, І, 1956, 34).
ПОКО́ШЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покоси́ти2. Вона вперше побачила пил на лампочці і трохи покошений килимок над ліжком (Трип., Дорога.., 1944, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 41.