ПОКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док. Непомітно піти кудись, потай підійти до кого-, чого-небудь. Взяли вони зброю й нічною добою Покрались в садок до квітниці (Стар., Вибр., 1959, 111); Тихо, як котя, устало хлоп’я з місця, ще тихше покралося до Якова і засунуло руку в кишеню (Мирний, І, 1954, 278); Ти підвівся і, лячно озираючись, покрався попід кручею, шукаючи човна (Головко, І, 1957, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 42.