ПОКРИТИКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покритикува́ти. Куди приємніше дивитися в очі авторові, щасливому й похваленому, як розкритикованому чи просто покритикованому (Літ. Укр., 11.II 1969, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 49.