ПО́КРИШКА, и, ж.
1. Предмет, яким накривається, закривається що-небудь зверху; кришка. Вона полізла з рогачем у піч, засунула горщик, обгорнула жаром, накрила покришкою (Мирний, II, 1954, 210); Там стояв великий старий кошик, і Юра відкинув його поламану покришку (Смолич, II, 1958, 100); Хтось ударив по клавіатурі фортепіано й з грюкотом опустив покришку (Вільде, Сестри.., 1958, 199); * У порівн. Один камінь висунувся з скелі, як здорова покришка, й нахилився вниз, неначе стріха (Н.-Лев., II, 1956, 89).
◊ Під по́кришку [стри́гти (стри́гтися і т. ін.)] — підрізувати волосся суцільною рівною лінією на лобій на потилиці; [Щоб (бода́й)] вам (тобі́, йому́ і т. ін.) ні дна ні по́кришки — уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. Федот поблід, міцно схопив Прокопа за руку. — Ну, ну! Ти вихорівської породи не показуй. Жмикрути нещасні. Усе вам мало, щоб вам ні дна ні покришки! (Тют., Вир, 1964, 236); — Ну й щастя вхопила, щоб тобі ні дна ні покришки (Зар., На.. світі, 1967, 366); Своя́ (чужа́ і т. ін.) ха́та по́кришка — те, що відбувається між родичами, близькими людьми, залишається таємницею для інших. Своя хата покришка (Номис, 1864, № 9635); — Ти скажи їм, Йосипе, щоб вони одділили мене.. Знаєш: своя хата — покришка (Мирний, IV, 1955, 52); З першого ж дня либонь бити [жінку] чоловік став. Не знати, за що — хто зна, чужа хата покришка (Головко, II, 1957, 400).
2. Те, чим обшивають, обтягують що-небудь зовні. Стандартний хомут складається з пари кліщів.., хомутини, підхомутної повстяної підкладки, покришки (Конярство, 1957, 179).
3. Футляр з товстої гуми, який надівається на камеру велосипеда, автомашини і т. ін. для захисту її від псування, пошкодження. Вимащений хлопчисько в червоно-армійському кашкеті, збитому набакир.., натягав покришку на обід колеса (Рибак, Час.., 1960, 104); Пневматичні шини складаються з камери, покришки і стрічки обода (Підручник шофера.., 1960, 239); // Шкіряний футляр, що надягається на надувну гумову камеру м’яча.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 50.