ПОКРОВИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., рідко,
1. Той, хто піклується, турбується про кого-небудь, підтримує когось; захисник. На перший день Юрко мав і куток, і покровителя (Чорн., Визвол. земля, 1959, 91); Дикунів покровитель і наставник дивився на свого підопічного такими очима, ніби купував кота в мішку (Добр., Очак. розмир, 1965, 66); // За релігійними уявленнями — святий, який оберігає, захищає кого-, що-небудь, допомагає, сприяє комусь, чомусь. Головними ольвійськими божествами були Аполлон і Ахілл. Першого шанували як захисника міста, .. другого вважали володарем Чорного моря, покровителем мореплавства (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 259).
2. Той, хто створює сприятливі умови для чого-небудь, сприяє розвиткові чогось і т. ін. Покровитель мистецтва.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 51.