ПОКРУТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Однокр. до покрути́тися 1. [Сестра Серахвима:] Давай ще я. От бач, і покрутнувся [ключ] (Мирний, V, 1955, 108); Він підкинув чоботом хустку, що на землі лежала. А тоді наступив ногою її і покрутнувся на каблуці (Головко, І, 1957, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 53.