ПОКРІ́ПЛЕННЯ, я, с., розм.
1. Дія за знач. покріпи́ти 1.
2. Те, що підкріпляє, надає сил, бадьорості. В тяжких злиднях, в лютім бою пісня ллється хвиленькою, .. в ній покріплення я маю. Чи щаслива я? — Не знаю (У. Кравч., Вибр., 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 51.