ПОКУ́БЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм. Кублитися якийсь час. Наші місця.. були на старих абрикосах та черешнях. Трохи покублившись, я всівся на суховерхій черешні (Збан., Мор. чайка, 1959, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 54.