ПОКУЙО́ВДИТИ, джу, диш, перех. Док. до куйо́вдити. Олександр Іванович безтямно покуйовдив собі бороду, потім скинув пальто (Шовк., Інженери, 1950, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 54.