ПОКУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. покума́тися. Христя ж дивилася на покумання, як на зв’язок довічного товариства з Галею (Мирний, II, 1954, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 55.