ПОКУ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Стискати що-небудь зубами злегка або час від часу. Він сидів і покусував кінчик свого вуса (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 214); Він.. довго писав, перечитуючи написане і покусуючи тонкі губи (Собко, Справа.., 1959, 98).
2. Відкушувати що-небудь злегка або час від часу. Кочубей захоплено дивиться на нього [Зарубу], і вони п’ють чай, тихо посьорбуючи пахучу, кислувату рідину, покусуючи хліб (Кучер, Прощай.., 1957, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 56.